Особливості тлумачення взаємозв'язків геосфер на уроках природничих дисциплін. Ноосфера – повноцінна геосфера землі. Мотивуюча та розвиваюча роль вивчення ноосфери у екологічному вихованні школярів
Ситник Андрій Володимирович,
вчитель географії Золотоніської спеціалізованої школи №1
При вивченні оболонок Землі виділяють зовнішні оболонки - магнітосферу, атмосферу і гідросферу, та внутрішні - літосферу, мантію і ядро. Також виділяють окремо оболонку біосфери.
На сучасній стадії розвитку біосфери, з появою людства і перетворенням його на основну геологічну силу до складу основних зовнішніх геосфер слід зараховувати і ноосферу - сферу розуму; сферу взаємодії суспільства та природи, в межах якої розумна людська діяльність стає визначальним фактором розвитку загальнопланетного ландшафту зокрема та перспектив його подальшої видозміни в цілому. До якої групи оболонок слід віднести ноосферу? Імовірно, що до зовнішніх. Хоча, реально побачити ноосферу не вдасться, тому можна виокремити її, як окрему, ефірну геосферу. Хоча, магнітосфера, незважаючи на свою невидимість, відноситься просто до зовнішніх оболонок Землі.
«Спочатку було слово». Ці біблійні рядки символізують ідею як основу основ. Саме думка, здатність її осмислити і сформулювати для подальшого втілення є мікрочастинкою гігантського утворення, що є своєрідним архівом інформації для всього живого на Землі. "Кладезь мудрості", "джерело знань", "всесвітній мозок", "сила думки " - це все епітети, що в різні часи вшановували інформаційну геосферу Землі - ноосферу. Але через теологічну, нематеріальну сутність її досі не вважають однією з геосфер. Імовірно, через недооцінений вплив ноосфери на інші оболонки Землі.
В межах ноосфери розумна людська діяльність стає визначальним фактором розвитку змін довкілля. Якщо вважати сферу розуму геосферою, то слід визначити взаємозв'язки останньої з іншими сферами, можливий вплив її на них, ступінь цього впливу.
Початок існування ноосфери визначено з моменту появи "людини розумної" (П'єр Тейяр де Шарден, один із яскравих мислителів ХХ ст., палеонтолог і священик, професор кафедри геології Католицького університету в Парижі і член ордену єзуїтів, він був одним із прибічників та популяризаторів терміну «ноосфера»).
Ноосфера удосконалюється спільними зусиллями людей. [1]
Вже зараз вигляд зоряного неба заважає астрономам через велику кількість супутників запущених фірмою Ілона Маска. Ноосфера змінила навіть ближній космос, виходячи за межі географічної оболонки. Розглянемо вплив ноосфери на інші геосфери, її значення та недооціненість ролі у формуванні геологічного сучасного Землі:
- Вплив на біосферу: заміна природного добору волею людини, відбір видів тварин і рослин та перетворення їх на породи та сорти. Знищення тисяч видів живих організмів, неопосередкований вплив на регуляцію та співвідношення чисельності багатьох видів біотопу.
- Вплив на літосферу: кар'єри, шахти, вибухи, підземні комунікації, перерозподіл гірських порід, зміна їх структури та хімічного складу, поява міст, що для природи є горами зі скла, заліза, дюралю та бетону з асфальтом.
- Вплив на атмосферу: проявляється у забрудненні парами, твердими та рідкими аерозолями, шумового забруднення, зміни хімічного складу атмосфери тощо. Вже десятки років вчені США та Великобританії розробляють проекти "тонування неба" на кшталт рідкокристалічного дисплею, який зможе регулювати кількість світла, що надходить в напрямку земної поверхні. Робиться це для зменшення впливу парникового ефекту, що викликає глобальне потепління. Вчені не розуміють можливі наслідки цього проекту - зменшення кількості кисню в атмосфері через погіршення фотосинтезу зеленими рослинами суходолу й фітопланктоном в океані. Як наслідок - подальше зростання відсотка парникових газів в атмосфері.
- Вплив на гідросферу: гідросфера найбільш залежна від людського впливу геосфера, окрім забруднення, від прийнятих людиною рішень зараз залежить напрям течії води у річках і каналах, створення водосховищ і ставків, видозміна берегової лінії, вплив створених водойм на клімат, рівень і якість підземних вод тощо. З радянських часів відомі проекти, на зразок, створення суперканалів, які б постачали воду від річок Західного Сибіру на південь до бавовникових плантацій поблизу Аральського моря. Що цікаво, задля економії ресурсів, канали пропонувалося зводити невеликими атомними вибухами. Пілотні три вибухи, нібито, було здійснено, аж, доки вчені оговталися і зрозуміли, що, крім карасів і щук, що світяться в темряві, у новостворених вибухами водоймах матимуть місце і не такі побічні ефекти. Вищезгаданий проект планувався, як реконструкція вже втіленого і також не зовсім вдалого проекту використання вод Амудар'ї та Сирдар'ї для зрошення бавовникових насаджень. Наслідком такого бездумного водокористування стало припинення сполучення цих річок з Аральським морем, його обміління та непоправна шкода екосистемам кількох держав. Схожі випадки «невірного» застосування мізків мали місце на Каспійському морі (затока Кара-Богаз-Гол), при створенні численних водосховищ на ріках колишнього Радянського Союзу, видобуванні солей під озерами Північної Америки тощо.
- Вплив на магнітосферу мало вивчений, але вже зараз можна стверджувати що він масово здійснюється людиною розумною. Від розгорнутих загоризонтних радіолокаційних станцій на військових базах до банального FM-радіо - всі ці електромагнітні поля здійснюють доки що не повністю вивчений вплив на все живе і неживе в географічній оболонці, зокрема і на магнітосферу, як мінімум, спотворюючи її лінії в окремих місцях довкола Землі. Відомо, що високочастотні випромінювання здатні змінити не лише магнітне поле, але і розмагнітити звичайний феритовий магніт. А що, коли відоме послаблення магнітного поля Землі, що фіксується вченими останнім часом, є наслідком радіочастотного навантаження на магнітосферу? Питання ще не досліджене, тому висловимо лише припущення, що сукупний радіочастотний вплив випромінювальних джерел людства, імовірно, спотворює та змінює магнітне поле Землі у поки що невідомих обсягах.
Останнім часом вчені піднімають питання стосовно впливу ноосфери на розвиток глобальних і корпоративних інформаційних систем. Деякі науковці не підтримують ідею ноосфери через те що, мовляв, людина не знає мети розвитку природи, тому не може керувати нею. [2] У відповідь можна лише погодитися і наголосити, що через це не потрібно позбуватися концепції ноосфери, а зосередитися на її виключний ролі у видозмінах довкілля, гігантській відповідальності за майбутнє географічної оболонки, яка стоїть перед організмом номер один на Землі, який мислить і, поки що, не бачить віддалених наслідків своїх рішень. Вчення про ноосферу - не утопія, як кажуть противники ідеї, а заклик переосмислення рівня відповідальності носія розуму за результати свого біологічного впливу.
Вчення про ноосферу може стати виключним мотивуючим чинником при вивченні багатьох предметів у школі, зокрема, природничого циклу. Адже, від теорії підходу до прийняття людиною глобальних рішень залежить їх сутність та логічні наслідки. Так, як здібності учня впливають на його успішність, наполеглива праця - на його засвоєні знання і набуті вміння та навички, так і дії та вчинки людства на глобальному рівні обов'язково будуть "оцінені" природою з усіма наслідками.
В.І.Вернадський прийняв термін «ноосфера», проте вважав її еволюцією біосфери, стихійно перетвореної людиною під впливом наукової думки. У його роботах поєднуються еволюційні і соціальні передумови формування ноосфери.
В.І.Вернадський розглядав появу ноосфери як загальнопланетної оболонки Землі як закономірне явище, виходячи зі сформульованого геохімічного принципу «зростання геохімічної енергії». Учений стверджував, що ноосфера - це геологічно новий стан біосфери, спричинений розвитком науки, насамперед науки про біосферу; що наукове пізнання - це та сила, яка перетворила охоплену людиною біосферу на природне тіло, нове за своїми геологічними і біологічними процесами, - на новий її стан, на ноосферу. [1]
Ф.Т.Яншина, глибоко досліджуючи праці В.І.Вернадського, ще в 1993р. виявила низку положень, що характеризують умови ноосферної організації процесів на Землі, і водночас оцінила просування ідей ноосфери на сучасному етапі розвитку людства [3]:
1. Заселення людиною усієї планети (виконано).
2. Різке перетворення засобів зв'язку і обміну між різними країнами (виконано).
3. Посилення зв'язків, у тому числі політичних, між державами Землі (виконано).
4. Переважання геологічної ролі людини над іншими геологічними процесами, що відбуваються в біосфері (виконано).
5. Розширення меж біосфери і вихід у Космос (пророцтво щодо людини частково збулося).
6. Відкриття нових джерел енергії (виконано).
7. Рівність людей усіх рас і релігій (ця умова виконується, хоча логіка останнього десятиліття свідчить, що це не зовсім так).
8. Збільшення ролі народних мас у розв'язанні питань зовнішньої і внутрішньої політики (ця умова виконана).
9. Свобода наукової думки і наукового пошуку від тиску релігійних, філософських і політичних структур, створення в громадському і державному ладі умов, сприятливих для вільної наукової думки (у різних країнах по-різному).
10. Поліпшення добробуту трудящих. Створення реальної можливості не допустити недоїдання, голоду, убогості і послабити вплив хвороб (умова не виконана).
11. Розумне перетворення первинної природи Землі, щоби зробити її здатною задовольняти усі матеріальні, естетичні і духовні потреби чисельно зростаючого населення (зроблено перші кроки).
12. Припинення воєн (умова не виконана, проте загроза світової ядерної катастрофи тепер зникла) (Яншина, 1993, с. 167-172).